Шкiдники державного масштабу

          Ой, у лузі червона калина похилилася,
          чогось наша славна Україна зажурилася.
            (Степан Чарнецький, Григорій Трух)


Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Гусениця, жучки чи різна тля,
рослинам і деревам дошкуля.

Держава наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.

Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
зелене, красне й ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
не заважають їм ні, спека ні дощі…

Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни,
та й урожай вже зовсім не рясний.

Вниз похилились вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Як рак невдовзі свисне, навіть тьохне,
захиріє красуня наша, всохне…

Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
до чого приведуть „реформ“ тих кроки.

Щоб не пішла калина наша на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!..

03.02.2017