Все ще попереду
бурхливо, не зважали на чужих…
Та заздрощів невільних не ховаю,
схвильовано дивлюся я на них.
Не знають ще вони, які щасливі!..
І слава Богу! Їм ще жить, любить…
Подумати: разом, стрункі, красиві,
все виправити можна й зрозуміть!..
03.02.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Маргарити Алігер „Двоє“.
Маргарита Алигер
ДВОЕ
Опять они поссорились в трамвае,
не сдерживаясь, не стыдясь чужих...
Но, зависти невольной не скрывая,
взволнованно глядела я на них.
Они не знают, как они счастливы.
И слава богу! Ни к чему им знать.
Подумать только! - рядом, оба живы,
и можно всё исправить и понять...
1956
Свидетельство о публикации №117020302530