СОН

Посідали баба з дідом,
На призьбі уранці.
Став проситись дід у баби,
Щоб піти на танці.
Пусти мене бабцю люба,
У вечері на танці.
Пороблю усю роботу,
Я тобі ще в ранці.
Нарубаю в піч дровець,
Підмету подвіря.
Що ти дивишся на мене?
Наче бачиш звіра.
Та не бачу звіра я,
Бачу старе лубя.
Що із себе ще щось корчить,
І гогошить чуба.
Отак діда відмовляла,
Просила, сварила.
Потім терпець урвався-
За чуба схватила:
„Коли підеш ти на танці-
Назад не вертайся!
І отак в перебранці
їхній день почався.
Дід крутився на всі боки,
Мов у чарлістоні.
Баба ж чуба не пускала,
Аж пекли долоні.
Так вони у перебранці,
Крутились аж доки-
Усі сусіди не зібрались.
Реготали з того чуда,
Узявшись у боки.
І тут баба оплошала-
Випустила чуба.
Дід чкурнув і заховався,
В куточок за грубу.
Так до вечора сидів би-
В куточку сховавшись,
Якби їсти не схотілось.
І тоді він став проситись,;
Сміливості набравшись:
„Мила бабцю,вибач люба,
Більш цього не буде,
Нащо мені тії танці,
Давай усе забудем.
Прожили ми із тобою,
У мирі і дружбі.
Разом давай далі жити,
Нам ніхто не нужний. ”
Слава Богу,мій дідусю,
Все ж дійшло до тебе,
Аж тепер ти схаменувся,
Як нам жити треба.
Дід лукаво посміхнувся,
Підморгнув старенькій,
Давай бабцю все забудем,
І підемо по опеньки.
Там у лісі- дума дід,
Привяжу до дуба.
Будеш знать,
Як мене смикать
За сивого чуба,
І кричи скільки улізе,
Ніхто не почує.
Коли раптом- диван рип,
Дід схватився наче гриб.
Це оказія така
Приснилась старому.
А наука- ще й яка,
Навіть молодому!