Намисто
М.Б.
Ніч прийшла. Стоїм з тобою вдвох
Ніби біля зоряної брами.
Соловейко в гаї тьох да тьох,
Споріднився він душею з нами.
Я кохаю віддано тебе,
Ніжність плеч твоїх в моїх долонях.
В небі місяць у човні гребе,
Вітерцем мрійливим світ холоне.
Може, так було давно колись,
Перед нами літ далеких з триста.
Я до тебе тихо прихиливсь,
Сяє на тобі зірок намисто.
Десь горять яскраві ліхтарі,
Бризже в простір електричне світло,
А для нас - лиш зорі угорі
Сяють, і співа від них повітря.
Всі перлини зір переберу
У твоїм намисті я казковім,
І нехай у досвітню пору
Ми с тобой зустрінемося знову.
21.5.2016, 7.37
Монисто
© Copyright: Константин Кебич, 2017
Свидетельство о публикации №117020207316
Свидетельство о публикации №117020207316
Рецензии