Індіанка
Ніч ясним скінчилась новим ранком.
Відгримівши, відійшла гроза.
Ти стоїш, чарівна індіанка,
Ніжна, юна, струнка, мов лоза.
Очі карі світяться довір’ям,
Губи злегка посмішка торка,
У вінку чоло орлинопірім
І червона фарба на щоках.
Я ізнов свою настрою ліру
Співом давніх зоряних імен.
Хай вожді розкурять люльку миру
Наших розпорошених племен.
Запалає вогнище казкове,
Світлом і теплом наповнить дім,
І з тобой зустрінемося знову
В місячнім ми сяйві молодім!
29.5.2016, резервація Черокі, Лакота
Индианка
© Copyright: Константин Кебич, 2017
Свидетельство о публикации №117020105922
Свидетельство о публикации №117020105922
Рецензии