Вiйна

Вiйни ми не бачили, проте про неї
чули.
Це велике горе, Країну не минуло.
Тi страшнi роки сльозами омитi ,
Тi важкi шляхи кров’ю пролитi .

Минав час...
Матерi посивiли, сидячи бiля вiкон.
Жiнки, коханi, нареченi взятi у полон.
Чужi люди забрали собi на втiху.
Вiн буде тiльки мстити, бо з рiдними
лихо.

Й Господь не зна, де той солдат:
Чи додому шлях шука,
Чи, подоланий ворогом,
А душа його на полі бою блука...

Гинуть нашi молодими,
На грудях оберiги...
Сорочка материнська серце зiгрiва.
" Прости, прости, матусю,
Ти бiлу вишивала,
А я її забруднив,
Червоною вже стала...!!"

Товариші померлi лежать в похмурiм
полi.
Ще не застигла кров на їхньому чолi,
Це смертні люди позбавляли долi,
Лишивши тiло на сирiй землi!

Мало хто додому повернувся...
У братськiй могилі до брата
пригорнувся...
Потиху заплющували очі,
Й ті,які ще дихали на батьковім плечі!

Ми дякуем за наше покоління!
За те, що в нас таке коріння!
Вiчний вогонь нiколи не погасне,
Бо завдяки Вам наше життя прекрасне!

07.05.2008