Свічечка тоненька на покутті столу,
Мамині тривожно складені долоні.
За віконцем нічка, ніби річка бистра,
Зірочка над степом перша, промениста.
Солодко і сумно на душі, на серці,
Ніби якась струнка ось-ось обірветься,
Ніби зараз буде небувале диво,
Тільки у цей вечір так в душі тремтливо.
Ніби повінь, серцем розлилося свято,
Тихо вчу синочка колядку співати
Про ангела з неба, пастушка з ягнятком,
Про маленьке в яслах сховане дитятко.
А на небі місяць молоденький висне,
Ніби у дитинство місток-коромисло…
Ольга Соколовська ©
Р1здвяний веч1р
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117020110476
Свидетельство о публикации №117020110476
Рецензии