Петя Дубарова
НАСТРІЙ
Зашпоталося небо між хмарками
і храмовим шатром упало вниз.
Щось вискнуло із гуркотом над нами.
Побачила: розсерджений до сліз
цей дощ нічний, схилившись, огортає
розірвані краї кудлатих хмар.
В мені блакитна радість підіймає
свою корону, наче дуб-владар,
бо то мене в ту дивну мить самітно
день відпустив у далі голубі,
живу собі я, тиха й непомітна,
а ціле небо вміщую в собі.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Петя Дубарова
НАСТРОЕНИЕ
Препъна се във облака небето
и падна като купола на храм.
Извика нещо с писък самолетен.
А после аз видях, сърдит и ням,
как нощен дъжд приведен подковава
на облака изрязания ръб.
И синя радост в мене разклонява
короната си, мощна като дъб,
защото като палава минута,
внезапно грабната от дълъг ден,
живея аз от никого нечута,
а цялото небе живее в мен.
Петя Дубарова. Настрiй
© Copyright: Любовь Цай, 2017
Свидетельство о публикации №117013100683
Свидетельство о публикации №117013100683
Рецензии