наше щастя не зростало в під'їздах
не малювало літери на асфальтах
не мало аромату вечірніх долин
свіжих дощів
наше щастя не сходило на заїздах
не проростало травами на базальтах
не мало терпкості мов полин
не стрибало мов навіжене
в сотнях новел і віршів
наше щастя жило зовсім поруч
на роздоріжжі шляхів
мов заслання прокляття
себто така собі своєрідна роза вітрів
наше щастя малювало сонячні ранки
воно дихало буяло цвіло
не мало ні капризів ні забаганок
воно просто собі - було
а коли надворі мело
воно не ховалось у затінках абажурів
не сиділо в зимовій зажурі
а просто собі -жило
тендітне і сильне
маючи власне подвійне душевне житло
навесні коли затишку того не стало
просто собі - взяло й пішло
щастя
© Copyright: Надежда Шершун, 2017
Свидетельство о публикации №117013100663
Свидетельство о публикации №117013100663
Рецензии
