Надія завжди окриляє нас,
її ми відчуваємо турботу.
Вона потрібна кожен день і час –
як сон вночі чи крила для польоту.
Ті крила виростають не у всіх,
хоча літати мріє чи не кожний.
Злетіти – що переступить поріг…
А далі полетіти ти спроможний?
Над долею полинути – вже шик,
піднятись над химерою обставин!
Із того може вийти лише пшик,
коли пари;ти витримки не стане…
Ми часто проти совісті грішим,
землі тяжіння раптом подолавши,
але пусто;ти у своїй душі
заповнюємо, лиш на землю впавши!
31.01.2017
Злетiти - ще не лiтати
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013103814
Свидетельство о публикации №117013103814
Рецензии