В мені сотні питань,
та причина одна.
Я не хочу тих знань,
Що бува від вина.
Там не має ідей,
Тільки тіні одні.
Поміж ніжних алей
ранньої весни.
Заблукати б у них –
У лагуні зірок.
Той, хто мріяти зміг,
Бачить сотні думок.
І нічого із того,
що дав волю душі –
Ми не можем вимогам
Надсилати вірші.
Якщо маєш сказати –
Так скажи вперш собі.
Там, де хмари із вати
Почуттям тільки вір.
І коли заблукаєш,
Поміж тих берегів,
Як дійдеш ти до краю -
Ти душі своїй вір.
Що не можеш збагнути –
Хай летить в небуття.
Вже не має той скрути –
Тільки небо і я.
2014 год
Небо, я
© Copyright: Юлия Харитонова, 2017
Свидетельство о публикации №117013112531
Свидетельство о публикации №117013112531
Рецензии