Моє крило торкнулось до зими –
Сніги, сніги, сніги до небокраю…
Моя надіє, серце збережи,
І душу не введи у днів оману.
За спиною дві тіні – сум й печаль
Плетуть щодення мляву павутину,
Зима поклала на ріці кришталь,
Крихкий, невічний, як і кожне диво.
Я мить би кожну в серці берегла,
Я б колисала спомин, як дитину,
Я вдячна дням за щастя, за життя,
І за гірку сльозу в важку хвилину.
Моє крило торкнулось до зими,
Черпнуло в сніговому водограї…
День, не згасай, іще світи, живи,
І хай тобі повік не буде краю!
Ольга Соколовська ©
Крило
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117013009565
Свидетельство о публикации №117013009565
Рецензии