Вікно зимове, ти мені
Мороз малюєш марно.
Я маю в серденьку своїм
Чудові думки-фарби.
Я розмальовую сніги,
І в інеї дерева.
Лиш думці я шепну: «Лети!»
Все стане вмить зелене.
А коли радість у душі
Вихлюпує за вінця -
Переливаються сніги,
Як золото червінців.
Коли мелодія-печаль
Запалить в серці свічку –
Сніги синіють, як кришталь
У сутінковім блиску.
Коли ж прокинеться в душі
Дзвінок лункий кохання –
Трояндами цвітуть сніги,
Рожеві і духмяні.
Немає лиш в душі моїй
Для зла й для бруду фарби.
Тому морози на вікні
Мені малюють марно!
Ольга Соколовська ©
Фарби
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117013009407
Свидетельство о публикации №117013009407
Рецензии