Вишенька плакала, у шибку стукала,
Змучена, звіяна вітрами грубими.
Вітрами грубими, вітрами зимніми.
Плакала вишенька сльозами дивними.
Плакала вишня, тихо просилася
В теплу оселю, щоб відігрітися.
Вітром північним кручена-ламана,
Вишня тулилась до шибки відталої.
Вишня сміялась, весною заквітчана,
Кликала дружкою, з вітром повінчана,
Вітром весняним розкучерявлена,
Сипала вишня росами ранніми.
Вітром квітневим щедро милована,
Ніби фата, білий цвіт нецілований.
Білі пелюстки сипались-віялись,
Вишня намистом із ягідок вкрилася.
Вишня від літнього вітру гойдалася,
І на плече йому ніжно схилялася,
Літньому вітру, вітру невірному,
Вітру прозорому, вітру блакитному.
Вітер осінній, заплакані очі -
Листя на вишні рветься, тріпоче.
Стукає вишня в шибку щоночі.
Вишенька-вишня – доля жіноча…
Ольга Соколовська ©
Вишенька
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117013008975
Свидетельство о публикации №117013008975
Рецензии