Із тисячі днів і ночей,
Із сотень загублених років,
Летіла тобі на плече,
Розкинувши крила широкі.
Якби мені знати тоді,
Якби мені зараз забути
Ті плечі, мов камінь, тверді,
Те серце холодне, як лютий.
Я з тисячі днів і ночей,
Крізь тепле прозористе літо
Летіла шукати тебе.
Знайшла, щоб навік загубити…
Як докір, сміються рядки
І котяться букви, як сльози.
Я – пташка, що крила прудкі
Зламала в густім верболозі.
Ольга Соколовська ©
Пташка
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117013008718
Свидетельство о публикации №117013008718
Рецензии