У грубці іскри розсипа вогонь,
Багряними розмаяний загравами.
І пахне від натруджених долонь
Любистком, м’ятою і чебрецем, і травами.
Великий кіт, немов вогонь, рудий
Муркоче, пригорнувшись хитро збоку,
На рушниках на стінах світ ясний
Гойдає, ніби павутинку, спокій.
Десь за стіною діти гомонять
Поміж собою щось своє дитяче.
І на мережці тьмяно миготять
Від голки блиски і голублять очі.
Усюди спокій, виважено все –
Добро і зло однаково безликі.
І сутінками крізь вікно бреде
Наступний день, ще новий, невеликий.
Неначе ангел стиха підійде
І обійме своїм теплом за плечі.
Великий Боже, дякую за все,
І за такий блаженний тихий вечір!
Ольга Соколовська ©
Тихий веч1р
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117013008684
Свидетельство о публикации №117013008684
Рецензии