Вечір настав. Сонце спати «лягло».
Зірки небо усіяли рясно.
Місяць у небі як човен пливе,
Озаряє навколо все ясно.
В іній дерева нарядила зима.
Ріки, озера в лід «закувала».
Білим укрила, покривалом вона,
Все навкруги - «зачарувала».
Навколо сніг пухнастий лежить,
Під ліхтарями ніжно іскриться.
Мороз за ніс і щоки щипає мене…
Мені, в ніч «чарівну» - не спиться.
Чар вна н ч
© Copyright: Татьяна Дерновая, 2017
Свидетельство о публикации №117013003632
Свидетельство о публикации №117013003632
Рецензии