Чар вна н ч

Вечір настав. Сонце спати «лягло».
Зірки небо усіяли рясно.
Місяць у небі як човен пливе,
Озаряє навколо все ясно.

В іній дерева нарядила зима.
Ріки, озера в лід «закувала».   
Білим укрила, покривалом вона,
Все навкруги - «зачарувала».               

Навколо сніг пухнастий лежить,
Під ліхтарями ніжно іскриться.
Мороз за ніс і щоки щипає мене…
Мені, в ніч «чарівну» - не спиться.


Рецензии