Про вiру, надiю й любов
Я полоскала душу в ополонці
Від болю й ран, негаданих розлук.
Кружляли хмари – неба охоронці,
Журилась річка й насміхався крук.
Неси, вода, у світ мої печалі –
Бодай розтануть, як світанком мла.
Та й поверни у ті забуті далі,
Де я колись щасливою була.
Нехай сльоза сховається за віко,
Бо віра в серці поселилась знов.
Бо я живу. І відтепер навіки
Живуть в душі надія і любов.
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117013011489
Свидетельство о публикации №117013011489
Рецензии
Чудовий вірш! Дуже цікаво написано. Душевно.
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:40 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:40 • Заявить о нарушении