Як хочеться мені поринуть знову
В ту далечінь яскраву і прозору
Де кожна там травиночка знайома
І я це знала, я у себе дома.
Підеш бувало на луги широкі
Де верби, що росли поодинокі
І скільки б не дивилась в далечінь
Луги, луги хоч скільки оком кинь.
А трави там зелені, соковиті
Рясніли маки мов в вінок повиті
А поміж них дзвіночки голубі
Мов просяться,візьми ти нас собі.
Я пестила своїми їх руками
Так хочеться іще зустрітись з вами
І не забуду я оту красу
Її у серці завжди я ношу.
Як хочеться мені поринуть знову
В ту далечінь яскраву і прозору
Де кожна там травиночка знайома,
І я це знала, я у себе дома.
Ностальгия по детсву
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117013010936
Свидетельство о публикации №117013010936
Рецензии