Антихрист
З нас кожен, звісно, був би рад
За Київський патріархат,
Якби попи, як християни
Не завдавали людям рани!
Наш всесвятіший Філарет,
Чи Богу він давав обет?
Він знає Божі заповіти?
Всі ж християни – Божі діти!
Зрік християнські він палати,
Та замість храму – ген у штати.
Не благості, душі покою
Шукати там – просити зброю!
Від шляху Бога відхилився,
Маккейну-сатані вклонився,
Повісив ордена йому,
Просив він гроші на війну!
А ті служителі приходу,
Що кличуть на війну до сходу,
На гріх людей благословляють,
На вбивство Божий хрест здіймають?
Що пропонують нам робити?
Чи росіян всіх перебити?
Та з перемог в війні радіти?
Тож там страждають наші діти!
То Божі дії, чи лукаві?
Помічники у біса справі?
Щоб язики їх відцурались,
Та руки їх повідіймались!
В країні хто руйнує храми?
Хто чинить правовірним драми?
Всі ж християни – як брати!
Хто кличе на війну? Кати!
Завзято чинять біса справи
Служці нечистого лукаві –
Оті політики й попи,
Що правлять нами навпаки.
Розплющить, християни, очі:
Хто на братів сокиру точить?
Хто на війну благословляє?
Той – в кого совісті немає!
Ісус колись нас застережив:
Тож по ділам – не по одежі,
Ви розпізнайте супостата!
В тих діях – заповітів втрата!
Вчить Філарет любити брата?
Не признавати супостата?
Очолює він фронт брехні!
Благословляє дії ті !
В них – не духовне, не людське:
Своя турбота про мирське.
Горіти нинішнім кумирам
У пеклі вічної зневіри!
Ми ж маємо поміркувати,
Кому потрібно довіряти…
Щоб не вчинились марні втрати -
Не слід про Бога забувати!
01. 15р.
Свидетельство о публикации №117012908793