Співає свистом надворі заметіль.
Тріщать дрова, у грубці, зсучним тріском.
Тепло несе вогонь, поки горить,
І в піддувайлі жар спадає з блеском.
Надворі ніч, лиш сніг панує там.
Засипав білосніжну білу ковдру.
Та він розтане, зникне, мов туман,
Коли настане інша пора року.
А поки жар милується в очах.
Вогонь ручний трима в спокої нерви.
І видуває вечір в димарях
Самотні і дрімотні перли.
Вчорашня туга з жаром догорить –
Зоря вбира надії і омани.
На небі вже до ранку спепелить.
Взамін прошення просить і пошани.
Засипле сніг, хто йшов за кроком крок.
Та, навіть, навесні не видно сліду.
Із новим днем, новий води ковток,
Нова пошана слову, Богу, ділу.
Веч рн й вогонь
© Copyright: Валерий Любащенко, 2017
Свидетельство о публикации №117012907357
Свидетельство о публикации №117012907357
Рецензии