Там де ліс густий рідіє, де туманиться вода,
Сірий шлях пилюкой тліє, біла із ранку трава.
Де лежить в сонливій позі на Чернігівських луках
Те село, що при дорозі, загубилося в садах.
Ранок тягне сірі зграї - хмар небесні табуни,
Вітерець крізь сон зітхає, аж мурашки по воді.
Спить село, співають півні, будять ранкову зорю,
А туман, що спить на сіні, плаче наче від жалю.
***
© Copyright: Валерий Любащенко, 2017
Свидетельство о публикации №117012907343
Свидетельство о публикации №117012907343
Рецензии