Червона колона

                Пам‘яті героїв Крут

В вісімнадцятім настала знов лиха година,
знову орди, більшовицькі, рвались в Україну.
Щоб убити, задушити молоду державу,
розтоптати, спорошити її честь і славу.

Залишилася країна сама проти звіра,
бо у владу, як сьогодні, вже ніхто не вірив.
Бо робочі та селяни той прихід вітали,
доки сутність більшовизму сповна не пізнали.

Піднялись, взялись за зброю одні тільки діти,
лиш вони одні рішились Неньку боронити.
Свою землю, незалежність, волю і свободу,
лиш студенти з юнкерами з усього народу…

Навіть дозвіл не спитали ні в мами, ні в тата,
хоч не всі з них навіть вміли гвинтівку тримати.
Та пішли назустріч смерті, на Чернігівщину,
бо любили беззавітно свою Батьківщину.

Юнаки життя ціною ворога спинили,
чим жертовності фундамент навік заложили.
Показали смілі діти своєму народу,
що нема цінніше в світі за нашу свободу.

Хай ці діти будуть вічно в пам‘яті народній,
щоб довіку не забувся подвиг благородний.
Хай червона та колона совість й честь тримає,
бо таких уже студентів серед нас немає…

29.01.2017