Ось так собі живу. Живу й радію,
Що поряд ліс, що соловей співає,
Що і зимою сонце трохи гріє,
Що бачу, чую, що сміюсь і мрію,
Що, хоч в-ві сні, а все-таки літаю! .
На перевесло сонця дощик стрибне,
І забринить туга, солодка пісня,
А в тихе озеро – люстерко срібне –
Задивиться бузок, що там розрісся...
Люблю твою печаль і милу вроду,
Моя свята і грішна Україно!
Я із народу, з лона, ненько, твого,
Я із козацького простого роду,
Того,який не стане на коліна,
Ні перед ким, а лише перед Богом.
Ось так живу
© Copyright: Валентина Козачук, 2017
Свидетельство о публикации №117012911326
Свидетельство о публикации №117012911326
Рецензии
Отличное стихотворение, Валентина!
Живи и радуйся, гордись!
С теплом души!
Галина Горякова 06.05.2018 11:26 • Заявить о нарушении
Живи и радуйся, гордись!
С теплом души!
Галина Горякова 06.05.2018 11:26 • Заявить о нарушении
Живу, радуюсь, а гордиться нечем...
Спасибо на добром слове!))
Валентина Козачук 06.05.2018 12:12 Заявить о нарушении
Спасибо на добром слове!))
Валентина Козачук 06.05.2018 12:12 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.