Мені хай вибачать високі Небеса,
але в житті буває чорна полоса…
Я б не сказав, що полоса та клята,
бо й дотепер ще маю що згадати.
Зустрівся в юності дружок мені моторний,
меткий, веселий, статний – Гриша Чорний.
Хоч старший віком, та обоє з Придніпров‘я,
так дай йому, мій Господи, здоров‘я.
Двох соколів вона мені подарувала
не Люда, Ніна, Оля, Тома, Гала…
Тихенька й скромна, інколи проворна,
синів моїх матуся – Таня Чорна.
Як здавить груди і душа болить,
як задощить і в серці стихнуть горни…
Бува частенько все ж розвеселить
мій тезка – Олександр Панкратов-Чорний.
В житті людей стрічав багато й різних,
один на нервах грає, інший – на валторні.
Цей лагідний, а той напрочуд грізний,
та головне, щоб не було у роті чорно!
28.01.2017
Чорна полоса
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012808971
Свидетельство о публикации №117012808971
Рецензии