Уже бачу в долині хатки,
Бачу шлях до пшеничного поля,
Все змінилося в ріднім селі,
Не міняється біла тополя
Ще коли ми малими ходили,
На той став,що лиш згадка одна
Нам тополя гілками махала,
Наче в гості гукала вона
І тепер,як бабуся в поклоні,
Всіх гостей зустрічає вона,
А під нею глибока криниця,
Що не випита й нині,до дна
Я напьюсь там води крижаної,
Відпочину при гілок тіні,
Тай піду до старенької хати,
Яку бачу так часто,у сні
В небі білі хмаринки літають,
І думки мої поруч летять,
За вітрами-у юність мою,
І бабуся,з небес певно бачить,
Коли я біля хати стою...
28 січня 2017 рік
Бабуся з небес усе бачить
© Copyright: Александр Захаренко 3, 2017
Свидетельство о публикации №117012807931
Свидетельство о публикации №117012807931
Рецензии