Лиш подихом наблизилась весна,
Намалювала радість у повітрі.
І відгукнулись ій людськи сердця,
Не від морозу затремтіли квіти.
Мене за плечі вітер обійняв,
Думки мої відніс в казкові мрії.
Як ніжно мої очі цілував,
Я вся віддалась дивній цій стихії.
Я пам»ятаю зустріч весняну,
Він шепотів мені слова любові.
Пізнала вперше ніжність я таку…
Тремтіла я від щастя і від болю.
Закохана, їду на самоті,
Танцує вітер весняний зі мною.
Він позабув про зустріч у весні.
Я ж залишилась назавжди з весною.
Весна
© Copyright: Надежда Устинова, 2017
Свидетельство о публикации №117012811209
Свидетельство о публикации №117012811209
Рецензии