И кто мои засеял семена... из Людмилы Юферовой

перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2017/01/22/450


Оригинал Людмилы Юферовой

Сніги, сніги – аж боляче очам,
Дріма біляве сонце на припоні,
Бредуть посадки – товпища прочан –
Ридають і згинаються в поклоні.

Лежить моє обійстя, наче птах,
Примерзли крила – до весни не зрушу.
Як холодно у руки і в хатах,
Бо тільки хмизом не натопиш душу.

Хати сусідські сплять прогірклим сном,
Без хазяїв руйнуються щороку,
А в мене біль аж стогне під вікном,
Застряг в снігу – й не рушить ані кроку.

А далі – степ і небо навкруги,
І білий сум – безмежна ковдра з вати…
І хто мене засіяв у сніги,
З яких так дуже тяжко проростати?

   


Перевод Инны Гавриловой


Снега, снега - аж боль в глазах до слёз,
Припало солнце в дрёме к небосклону,
Монашками посадки из берёз
Бредут согнувшись вдоль дорог и стонут.

Лежит моё подворье,  словно  птах,
Примёрзли крылья - до весны не сдюжу.
Застыли руки, холодно в домах,
но хворостом ты не натопишь душу.

Соседские дома в прогорклом сне
Хиреют без хозяев год от года,
А у меня боль стонет аж в окне,
В снегу  застряла, кажется ,  по горло.

А дальше  -  степь и неба пелена,
И грусть безбрежна в вате одеяла...
И кто мои засеял семена,
Чтоб тяжко так сквозь снег я прорастала?


    27.01.2017г