Ходив в далекі я дороги
Своє я щастя там шукав
В чужім краю молився Богу
Та знов до дому повертав
Нема рідніше тої хати
Криниці там де воду брав
Нема вже неньки, нема тата
Їх поховав, сам сивим став
Роки спливають наче хвилі
Та
їм немає вороття
Лиш діточки онукі милі
Мені подовжують життя
Нема рідніше тої хати
Криниці там, де воду брав
В родині варто щастя мати
Мені ще батько так казав
До дому повернусь до хати
В садочку вишні зацвітуть
Дітей до себе стану звати
Онуки радість тут знайдуть
Нема рідніше тої хати
Криниці тій де воду брав
Варто в родині щастя мати
Мені ще батько так казав
Хата
© Copyright: Олег Лунга, 2017
Свидетельство о публикации №117012600900
Свидетельство о публикации №117012600900
Рецензии