Розпач...
I не знае спокою душа
Туга...
думка про тебе I Журба
Страждання...
а за душею--нi гроша
А десь, немов iз-за стiни,
твiй голос долина.
Мiраж твоei присутностi
зникае,мов у туманi
Я майже непритомнiю.Аж бачу-
ти зi мною.
Мене не любиш ти,я тiшуся
обманом.
САМООБМАНОМ душевнi рани гою!
Та може раптом зрозумiеш ти
I розпач мiй, I тугу
Ми полетим в незвiданi свiти
Пробачим один одному
I зради,I наругу.
I cтислi груди знов вдихнуть повiтря
Мовчазнi губи знов загомонять.
I ось,нарештi,
тiла вiд жаги вже болять
Бринять,мов струни,
вiд солодеоi напруги...
То ти ЛЮБИВ?!Чом довго так чекав
Й не признавався,що мене жадав?!
А за вiкном все вiтер не вщухав
I листя шелестiло:"Вiн тебе жадав..."
***
© Copyright: Рита Карчевская, 2017
Свидетельство о публикации №117012603389
Свидетельство о публикации №117012603389
Рецензии