Давно бракує нашим душам відпочинку
Від уселякої земної метушні.
Ми забуваєм Богу приділить хвилинку,
Тому' й стаю'ть для нас буденними всі дні.
І, опиняючись як опт на "чорнім ринку",
Душа-товар раптово падає в ціні'.
Лишень для тіла ми влаштовуємо свя'та,
Ніко'го навіть не цікавить "храм" душі'.
Усе - у про'дажі, усе - за грошенята,
Усе - "прихвачено"...гуляй собі'...гріши'...
По мілочах немов, та в ці'лому - розтрата.
Тепер "не паткайся" й Небо не сміши.
Життя "профітькавши" на пустощі розгульні,
Прийде пора' збиратися "в останню путь".
Куди подінем ду'мки-вчинки богохульні,
Ті, що в горнило пекла са'ме й веду'ть?
Той бумеранг обе'рне проти нас в відлунні.
Не було б пізно вже душі' шукати суть!
24/01/17/
Прийде пора... на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2017
Свидетельство о публикации №117012500098
Свидетельство о публикации №117012500098
Рецензии