Чорний ангел

Чорний ангел*

Іди за мною ти покірно,
моєю вірною рабою.
Я на гірський хребет манірно
злечу мов блискавка з тобою.

Через безодню в світ буремний
перенесу усе земне.
Твій жах природний, та даремний,
лиш надихатиме мене.

Про дощ космічний й пил ефіру
тобі, кохана, розкажу.
Крильми закрию чорні діри,
від круговерті вбережу.

Над горами в мигтінні білім,
в незаплямованих степах.
Божественно-прекрасне тіло
твоє нестиму на руках.

Коли на землю сплине вечір,
я очарований тобою
накрию дивні твої плечі
зірниці блиском вогневої.

Так, я візьму тебе з собою
і піднесу одну туди,
здається де Земля звіздою,
в далекі неземні світи.

І, занімівши в здивуванні,
угледиш ти нові мири,
де в неймовірності кохання
плоди моєї злої гри.

Безсило затремтиш від страху
і тихо мовиш – відпусти…
Пущу тебе, безкрилу птаху,
і посміхнуся лиш – лети!

І з жахом глянеш ти у вирву,
та знищуючись на льоту,
все ж полетиш, як камінь в прірву,
у зоресяйну пустоту…

25.01.2017

* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Блока "Демон".

Александр Блок
ДЕМОН
Иди, иди за мной — покорной
И верною моей рабой.
Я на сверкнувший гребень горный
Взлечу уверенно с тобой.
Я пронесу тебя над бездной,
Её бездонностью дразня.
Твой будет ужас бесполезный —
Лишь вдохновеньем для меня.
Я от дождя эфирной пыли
И от круженья охраню
Всей силой мышц и сенью крылий
И, вознося, не уроню.
И на горах, в сверканьи белом,
На незапятнанном лугу,
Божественно-прекрасным телом
Тебя я странно обожгу.
Ты знаешь ли, какая малость
Та человеческая ложь,
Та грустная земная жалость,
Что дикой страстью ты зовешь?
Когда же вечер станет тише,
И, околдованная мной,
Ты полететь захочешь выше
Пустыней неба огневой, —
Да, я возьму тебя с собою
И вознесу тебя туда,
Где кажется земля звездою,
Землею кажется звезда.
И, онемев от удивленья,
Ты у;зришь новые миры —
Невероятные виденья,
Создания моей игры…
Дрожа от страха и бессилья,
Тогда шепнешь ты: отпусти…
И, распустив тихонько крылья,
Я улыбнусь тебе: лети.
И под божественной улыбкой
Уничтожаясь на лету,
Ты полетишь, как камень зыбкий,
В сияющую пустоту…
9 июня 1916