Поету

Поету*

Хай пружним вірш твій буде і гнучким,
немов тополя у зеленім полі.
Як твердь земна під плугом, як річки,
як дівчина, що не скорилась долі.

Упевненість і строгість бережи:
вірш не повинен пурхати чи биться.
Хоч Муза і не відає межі,
богиня все ж вона, не танцівниця.

І перебійних рим веселий гам,
спокусу збочень, ухилів свободу –
залиш паяцам й від пера "богам",
що в танцях скачуть перед всім народом.

Як на священні вийдеш ти стежини,
співучості направ із перцем вислів.
Юрби вона коханка – в тім причина,
як милостині жде вона обіймів.

25.01.2017

* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Миколи Гумільова.


Николай Гумилёв

ПОЭТУ

Пусть будет стих твой гибок, но упруг,
Как тополь зеленеющей долины,
Как грудь земли, куда вонзился плуг,
Как девушка, не знавшая мужчины.

Уверенную строгость береги:
Твой стих не должен ни порхать, ни биться.
Хотя у музы легкие шаги,
Она богиня, а не танцовщица.

И перебойных рифм веселый гам,
Соблазн уклонов легкий и свободный,
Оставь, оставь накрашенным шутам,
Танцующим на площади народной.

И выйдя на священные тропы,
Певучести, пошли свои проклятья.
Пойми: она любовница толпы,
Как милостыни, ждет она объятья.
<Февраль 1908>, Париж