свiтло на пуантах... Свiтлана Костюк

черемхова біла повінь і чорні коні
підступні шторми криваві і лиця сонні
і грізна нагайка часу що хлеще* хлеще*
і віра у саркофазі що тліє все ще
з усіх кам`яниць гудуть голоси столітні
і краплі живої крові цвітуть у квітні
а кулі сліпі спинятися вже не вміють
горобчиком сірим хоронять чиюсь надію
кричу на усіх перехрестях зриваю тишу
уже не підносять крила уже не лікують вірші
занедбаним степом козацькі шаблі рокочуть
почути тебе не вміють почути тебе не хочуть
і стелиться небо магічним своїм узором
і гола душа єдиним стає собором
і марш похоронний вже грають чужі музиканти
і світло в мені відчайдушно стає на пуанти


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


черёмухи белая кипень и чёрные кони
шторма подступают кровью но лица сонны
и грозен времени хлыст что хлещет* хлещет*
и вера в том саркофаге что тлеет веще
из каменных стен гудят голоса столетий
и капли живой воды зацветут в апреле
а пули слепые без тормоза рвут минуты
воробушком серым надежду хоронят чью-то
кричу и на всех перекрёстках я тишь срываю
уже не возносят крылья стихи провальны
заброшенной степью казацкие свищут сабли
не слышат других наступая на те же грабли
и стелется небо магическим лишь узором
душа оголилась единым встаёт собором
и марш похоронный… чужим заиграть музыкантам
и свет, что во мне, так отчаянно встал на пуанты