Спiва увесь божий свiт

   €вгену Гребiнцi

Дитя народилось…Не встигли  назвати
Євгеном  хлопчину  iще,
А ангел небесний вже линув до хати
У хутiр Убєжище.
Там тиша i спокiй тебе колисали,
Тебе полюбила земля,
Жiнки-полтавчанки колядки спiвали,
Луна аж котилась здаля.
Ти змалечку прагнув побiгать по росах,
В травi на осоннi заснуть
I пахощi житнiх духмяних покосiв
У жнивную пору вдихнуть.
Любив по весні ти жасминову гілку
Поставити в глек на вікні
І слухати в ліжку, як грає  сопілка
Прадавні козацькі пісні.
А взимку картини любив дивовижні,
Що втнув Морозенко на склі.
І так уподобав задумливий Ніжин
Та книги – великі й малі.
Тягнувся до знань, мов до сонця рослина,
Вдихнув ти Отечества дим.
Навіки зосталась твоя Україна
У серці гарячім твоїм.
З тобою завжди залишалася віра,
Що встоїть вона від нашесть.
Тебе поважала Північна Пальміра
За чесність, за розум і честь.
Дощі петербурзькі тебе доконали.
Вкраїну не раз пригадав,
Коли, оглядаючи невські канали,
Про Оржицю вірша складав.
Роман твій і байки, романси жіночі
Створив ти у розквіті літ.
А пісню чудову про чорнії очі
Співає увесь божий свiт.
Романси твої – це концертів окраса,
Де місця немає журбі.
За те, що підтримав Шевченка Тараса,
Вклоняюсь, поете, тобі!
І вдруге, і втретє вклонюся…
За душу твою помолюся.
                © Олег КРАВЧЕНКО
= * * * =
Просвещенная публика очень мало знает о творчестве украинского поэта, писателя, педагога Евгения Павловича Гребинки. Но можно без преувеличения сказать, что его романс «Помню, я еще молодушкой была»слушали с удовольствием миллионы людей. Ну, а его «Очи черные» поёт весь мир. 
Родился Гребинка 205 лет назад на хуторе Убежище на Полтавщине. Умер молодым, в 36 лет в Петербурге. Похоронен на родине (теперь село Марьяновка Гребенковского района Полтавской области). Писал на украинском и русском языках. Его перу принадлежат романы «Чайковський», «Доктор», повести, рассказы, басни, романсы, перевод поэмы Пушкина «Полтава» на украинский язык.
Здесь в качестве иллюстрации использована репродукция с портрета Е. Гребинки работы художника А. Мокрицкого (1833 г.).