«Нуль, один»
Нуль, один
Один, нуль
Нуль, один…
Вирушаю.
До стиглих земель,
Наче вперше
Де скляними очами
Майбутнє торкає
Чуття.
Поспішаю.
Але ж не хотів
Наче гірше,
Від того, як
Раптом не встигну
До сутінкок чи закриття.
Пролітаю.
Над вирами виробів
Наче штучних,
Як оптоволокна
Нервових закінчень
Нервових людей.
Залишаю.
Слід замешканих,
Наче у сні
Недовершених, месних
І болючих до сказу
Ідей.
Споглядаю.
Як чисто і сильно,
Наче оркестром,
Посмішка й біль так нестерпно
Кують обертони
Годин.
Я щасливий,
Що коди активні,
Закодуй моє щастя околицею:
Нуль, один
Один, нуль
Нуль, один…
23.01.2017
Nul, odyn
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2017
Свидетельство о публикации №117012310781
Свидетельство о публикации №117012310781
Рецензии