Лина Костенко В дом родной я пишу нечасто

Лина Костенко «В дом родной я пишу нечасто …»
(перевод Владимира Туленко)

В дом родной я пишу нечасто,
Хоть забралась в далёкую даль,
Мне мешает порою счастье,
Развлечения, лень. Как мне жаль.
Мама моя, не грусти…

Откровенно тебе расскажу,
Что к неправде душа не лежит.
Никогда в жизни я не тужу,
Так как нет оснований грустить.
Мама моя, поверь…

Каждый день – это радость опять,
Будней нет, только праздник души.
В слове каждом – добра есть печать,
Потому, что друзья хороши.
Мама моя, не тужи…

Не споткнусь на любой из дорог,
Победив обиды заразу.
А вернусь на родимый порог,
То узнаешь меня не сразу.
Мама моя, не плачь!


*****
Ліна Костенко «Я додому пишу нечасто …»

Я додому пишу нечасто,
хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
то розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй...

Щиру правду тобі скажу -
до неправди душа не лежить:
я ніколи в житті не тужу,
бо не маю від чого тужить.
Мамо моя, повір...

Що не день - то радість нова.
Що не будень - то майже свято.
Що не слово - то щирі слова,
бо у мене друзів багато.
Мамо моя, не тужи...

Не спіткнуся на жодній з доріг,
не зазнаю в житті образи...
Як вернуся на рідний поріг -
чи впізнаєш мене відразу?
Мамо моя, не плач.

http://www.playcast.ru/uploads/2013/11/24/6649142.jpg