Ось так натхнення фото це додало,
Прийшлося вилити побачене в вірші.
Писання це,не довго ж бо тривало:
Все виливала на папір мерщій.
Думка за думкою складалася в рядочки,
Рядочок за рядком-у цілую строфу.
Так до матусі линуть всі сини і дочки
Й одне до одного сідають на софу.
Так я пишу,слова не підбираю-
Вони течуть,немов потік води.
Та в кожне слово душу я вкладаю…
Буває-слів не можна віднайти…
Та я пишу,творю на диханні одному,
Щоб думку по дорозі не згубить.
Коли пишу-жену я сон і втому…
Жену,щоб знов для вас писати і творить.
21.01.2017 р.
Творю для вас
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117012100784
Свидетельство о публикации №117012100784
Рецензии