Ви замовкніть, прошу, телефони,
Не надходьте поштові листи…
Ми з тобою чужі, як сторонні,
Ти прости, і мене відпусти.
Я не можу почати спочатку
Давно вмерли мої почуття…
Ми на цьому поставимо крапку,
Бо, назад вже нема вороття.
Ви замовкніть, прошу, телефони,
Бо я вас у воді утоплю.
Мудра доля на моїх долонях
Вже зітерла той напис: «Люблю.»
А на лініях мого серденька,
Тепер іній холодний лежить…
І лиш донечки голос тихенький,
Прошепоче, що нам треба жить.
***
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2017
Свидетельство о публикации №117012107283
Свидетельство о публикации №117012107283
Рецензии