В душі росте колюча дереза,
у нашій книзі скінчились сторінки.
якби ти знав,яка гірка сльоза
стікає з вій покинутої жінки.
А я тебе любила як могла
І щохвилини я жила тобою,
та вже нема ні крапельки тепла
в душі, що залишилась без любові.
Росте в душі полин, чортополох
І шкірить зуби люта кропива.
Нам доля не судилась бути вдвох,
У неї,у розлучниці, жнива.
І вже душі нема для кого жить,
І світ чужий, і ми тепер чужі,
І час не повернуть і не спинить,
І так іще далеко до межі.
чуж
© Copyright: Светлана Зыкова 4, 2017
Свидетельство о публикации №117012105973
Свидетельство о публикации №117012105973
Рецензии