"Знаєш, як болить? Ніяк не пройде.
Поки весь світ спить, а ти цілуй мене"
Lama
Втративши здатність ясно мислити,
Закриваю очі всередину і барви бачу —
Їх багатоликих відтінків не перечислити,
А сила їх — ніби від сонячних батарей віддача.
Місцезнаходження — межі свідомості,
Десь на перетині глузду й фантазії.
Очі великі у невідомості —
Жадана для божевільних оказія.
Хіба не чуєш пісню, що ллється від степу?
Послухай. Фібри цілющі тобі посилає вона.
Іди на дотик. Не потрап в халепу.
І лід вже плавиться — хода твоя вогняна.
Ти сповідь Півночі єдиний на світі почув,
Тепер надію вже ніхто не відбере.
Хранитель пекла мерця живого вiдразу відчув —
Доля повстанця всім відома наперед.
За кроком крок твоя зростає сила,
А в небі нічному снують кораблі.
І горе те, що ледь тебе не вбило, —
Мала піщинка на вічності тлі.
Повстанець
© Copyright: Катерина Фесенко, 2017
Свидетельство о публикации №117012112409
Свидетельство о публикации №117012112409
Рецензии