Вы простите меня... Из Татьяны Левицкой

Вы простите меня за случайные слёзы,
Обречённость желаний, прямые слова.
За шальные мечты, разговоры без спроса.
Я живая ещё... Я жива...

За бессонные ночи, цветные закаты,
За неверье и веру слепую мою,
И за буйный рассвет, и за горечь утраты.   
Я за всех вас сегодня молюсь...

За хмельную любовь и дождливые строчки,
За вишневого сада седые года               
И зарубки на сердце, неверные ночи.               
Я святой не была никогда...

За желание жить, опалённые крылья
И, пролитую песнями, нежность мою,
За сиротства бессильного привкус полыни.    
Я eщё безоглядно люблю...          

Перевод с украинского.


***

Татьяна Левицкая
http://www.stihi.ru/2016/12/24/8037

Ви пробачте мені...

Ви пробачте мені за сльозу випадкову,
Недосяжні бажання, нестримні слова,
За шаленість думок, непідкупну розмову.
Ще жива… Ще жива…

За безсоння важке і світанки строкаті,
Недовіру та віру сліпу водночас,
Променевий розмай, полинові утрати.
Ще молюся за вас…

За кохання хмільне і колодязні зливи,
Яблуневих садів сивочолі літа,
За вибоїни в серці, за ночі зрадливі.
Несвята… Несвята…

За жагу до життя і опалені крила,
Безнадії самотньої присмак жалЮ,
За натхнення, що в пісню з душі перелила.
Ще люблю… Ще люблю…