И таинство исчезло... Из Олеси Райской

ОЛЕСЯ  РАЙСКА
Малюю...
(http://www.stihi.ru/2017/01/18/693)
------------------------------------

 …І таїна завмерла – невичерпно
як подих, що зостався невідчутним
а я, наївна… прислухаюсь вперто
але вже все…останній… біль та смуток.
так чого ж біль… його мені  - завада
то має бути радість – я чекала
але не йде – підступна тая зрада
все нанівець… а я того не знала
і так буває ? що у підсумку фізично
лише та втома, що занурює  у пащу
спустошення, але ж це нелогічно
та неприйнятне… а якщо побачу
 не зором, а дзеркальністю  ламенту
те все, що  змалювала, ні – створила
 себе відкоркувала аж до щенту
 і ось тепер збезкровлена…  безсила
сама себе впевняю – рефлексії
спочинь – та все минеться  - ось побачиш
 минеться … і не спогаду? - марнію...
 забути? ні - скоріш померти радше.

а серце б”ється, б”ється без упину…
нарешті я закінчила картину…



********************************


... И таинство исчезло- бесповторно,
почти неощутимо, как дыханье...
наивная, я слушала упорно -
ужели всё?.. конец... лишь боль с печалью.
зачем же боль... она ведь мне - мешает
должна быть радость - я её искала
но не идёт - изменщица такая
насмарку всё... а я того не знала
и так бывает? что в итоге и физично -
лишь та усталость, что погрузит тело в жижу
опустошения ... как нелогично
и неприемлемо... а как увижу
НЕ зреньем, а рыданием зеркальным
всё, что сказала, нет , что сотворила,
себя откУпорив до основанья
и вот я обескровлена ... бессильна
сама себе наплачу - рефлексию
спокойно - всё пройдёт - ещё успеет
пройти всё... и не вспомнится? а ныне
забыть? о нет - уж лучше смерть скорее.

а сердце бьётся, бьётся без запинок...
я наконец закончила картину...