Шматочком надii

               
                Шматочком надії ніжно
                ТвоЄ цілувала життя...
                І небо, зорі побіжно,
                Шукаючи нам укриття...

                То було солодке щастя,
                Манило в стихії весни...
                Його зривала пелюстя,
                Тікала, закохана, в сни.

                Та знищені всі простори,
                Тебе і Мене... Вже нема!..
                Лиш кам'яні голі гори,
                Де блудить чорнюща чума...

                Сміється доля нам в вічі-
                І хоче від нас каяття...
                ЗрадлИві я пАлю свічі-
                Жадаю піти в небуття!..

                А біль так пече, мов, в пеклі,
                В душі знову пусто... Пітьма!..
                Слова в повітрі ще теплі,
                Хоча і довсюди зима...

                (17.01.2017)


Картинка з інтернету. Вдячна автору.