Прядiльницi

Бабу  і  прабабу  згадаю -
Майстрині,  таких  не  має:
З  конопель  й  ніжного  льону
Робили  все  в  полотняному.

Тоді  наркотиків  не  знали,
Льон  та  коноплі  вибирали,
Насіння  жарили  і  їли
А  з  стебел  полотно  творили:

Вибирали  та  мочили,
Сухе  на  терниці  давили,
Всю  кострицю  відділяли,
В  мички  лубчики  чесали.

Потім  вправні  мої  бабці
Брали  гребеня  і  прялку,
Мичку  смикали  шаленно
На  прялку  чи  на  веретено:

Тонко,  ніжно,  з попльовками
Щоб  не  зводилось  комками,
Сурові  ниточки  сукали
І  в  клубочки  обертали.

Пальцем  веретено  вертіли,
Ногою  прялочку  крутили…
Я  тут  зачаровано  сидів,
Слухав,  дивувавсь,  глядів.

Бабці  розмовлять  встигали,
Життя  хвалили  й  проклинали,
Під  спів веретен і  прялки
Розповідали  внуку  казки.

Тепер  є  лишень  у  музеях
Гребні,  прялки  й  веретена.
В  Україні  -  все  на  пень:
Ні  льону,  ні  конопель!

Розпроклятая  олігархія
Соняшник  й  зернові  сіє,
Землю  зводить  до  пустині
І  село  тихенько  гине.
      17. 01.2017р., Київ