Тобi

Скільки разів таке бувало вже й не згадаєш,
Та раз за разом боліти мені це боліло.
Я плакала, злилась і довго ще ображалась
На тебе. Остогидло, набридло, осточортіло! 

Така вже доросла, а досі ментальний ти недоросток.
Уже й не знаю, чи зможу шлях до тебе я віднайти.
Ти кажеш, що складно, я ж кажу, що все - надто просто.
Просто все, тільки до простоти треба ще дорости.

І, знаєш, мені вже абсолютно плювати,
Чи мій спів душі ти осягати навчишся.
Підсвідомими жахами свій міцний сон переривати
Мені справді набридло, як і кричати і розуміти, що не докричишся.

Цієї ночі чергова розмова була з моїм демоном,
Під ранок вкотре і безповоротно з розуму я зійшла.
Мене нудить від самого лиш спомину
Про той сон. І навіть попри нудоту я би тебе обійняла.

Обіймати не буду, як і пояснювати в сотий раз
Те, що попри образи всі я обожнювала й далі буду
Тебе, хоч і на твій манер не виставляю це напоказ.
Я - злопам’ятна. Цієї твоєї помилки теж не забуду.