У мушлі дня – із спогадів гнучких, з далеких слів,
Що біля берега пташок і бабок,
То наче письмена – читаю бризки пелюсток полину,
Гілки червневих хвиль.
А поруч, у леваді поля – небо запашне
Гречаного терпкого квіту:
Я зрозуміла благодать, що за веселкою п’янкого небокраю.
І ось спадає ремствування рос – на камінь смутку.
Наче давній океан, ми йшли – з Твого зітхання –
З Часів Вогню - Одвічних.
Тетяна Кiсс Бiля блакитного озера. Переклад
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2017
Свидетельство о публикации №117011708774
Свидетельство о публикации №117011708774
Рецензии