Надвечерие

Я згадую часто матусю рідненьку,
Її такі ніжні, правдиві слова.
Хоча по роках вже прийшло надвечір'я,
Але остається душа молода.
Надвечір'я моє надвечір'я,
Та душа все ж така молода.

Хоч голови наші давно посивіли,
Неначе лелеки торкнулось крило.
Та мамине слово і спів солов'їний,
Живе в нашім серці вже дуже давно.
Надвечір’я моє надвечір'я,
Буде вічним у серці воно.

Чому помічаєм ми біль і розлуку,
В очах матерів частіше тоді.
Коли їх немає давно на цім світі,
І ми вже самі не такі молоді.
Надвечір’я моє надвечір’я,
Ми не будем завжди молоді.

Матусю рідненька прости своїх діток,
Можливо уважні були не завжди.
Мабуть так в житті повторяється вічно,
Наші діти також роблять ті ж помилки.
Надвечір'я моє надвечір’я,
Не робіть діти ці помилки.

Я згадую часто матусю рідненьку,
Її такі ніжні, ласкаві слова.
Хоча по роках вже прийшло надвечір'я,
Але остається душа молода.
Надвечір'я моє надвечір'я,
Та душа все ж така молода.