Укрыться от судьбы знать, не судилось... перевод с

"Сховатися од долі - не судилось..." (Василь Стус, http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=315)

Сховатися  од  долі  -  не  судилось. 
Ударив  грім  -  і  зразу  шкереберть 
пішло  життя.  І  ось  ти  -  все,  що  снилось 
як  смертеіснування  й  життєсмерхь- 
Тож  іспитуй,  як  золото,  на  пробу 
коханих,  рідних,  друзів  і  дітей:
ачи  підуть  крізь  сто  своїх  смертей 
тобі  услід?  А  чи  твою  подобу 
збагнуть  -  бодай  в  передкінці  життя? 
Чи  серцем  не  жахнуться  од  ознобу 
на  цих  всебідах?  О,  коли  б  знаття... 
Та  відчайдушне  пролягла  дорога 
несамовитих.  Світ  весь  -  на  вітрах. 
Ти  подолала,  доле,  слава  Богу. 
На  хижім  вітрі  щезне  й  ниций  страх.

"УКРЫТЬСЯ ОТ СУДЬБЫ – ЗНАТЬ, НЕ СУДИЛОСЬ..." (вольный перевод П.Голубкова)

Укрыться от судьбы – знать, не судилось.
Ударил гром - и сразу кувырком
Пошла вся жизнь. И вот ты - всё, что снилось,
Как жизнь, как смерть, короче "два в одном" -

Испытывай, как золото, на пробу
Любимых, близких, взрослых и детей:
Пойдут ли через сто своих смертей
Тебе все вслед? Души твоей «утробу»

Поймут ли - хоть бы жизни под конец?
Иль сердцем ужаснутся от озноба
На тех «всебедах»? Если б знать ту пробу...
Отчаянно неведом нам венец,

Но мир неистововый. весь «на семи ветрах».
Судьба преодолела, слава Богу.
На хищном ветре - исчезает низкий страх.