Я відчуваю пустоту
Коли дописую останні строки
Втрачаю чисту простоту
Коли словами роблю кроки
Мені вже не подобаються мрії
Не треба крила, плавники
Я задихаюся від істерії
І хочу завжди бути в самоті
Усе одно тепер до квітів та птахів
Вбивають, чи народжують, ґвалтують
Я не соромлюся своїх гріхів
Усе одно мене ніхто не чує
Я намагався бути чемним лісником
Гасив багаття з багатьох дерев
Писав листи без правил та без ком
Але і так ніхто не бачив рев
Чому ж мої відкриті рани?
Не гояться старим корінням
Втопив в драконім зіллі я пошану
І стану у ві снах видінням
Я вiдчуваю пустоту
© Copyright: Бессовестный, 2017
Свидетельство о публикации №117011505789
Свидетельство о публикации №117011505789
Рецензии